КАСТУСЬ КАЛІНОЎСКІ (Пісьмы з-пад шыбеніцы)
...Калі ронд польскі дае нам вольнасць праўдзівую, маск*ль, не кажу цэлымі сёламі, а цэлымі грамадамі гоніць людзей, заўсім адняўшы свабоду, у сібірскія пустыні. Калі ронд польскі ўсім братнім народам дае самарондства, маск*ль мала таго, што гэтак не робіць, но яшчэ там, гдзе жылі палякі, літоўцы і беларусы, заводзіць маскоўскія школы, а ў гэтых школах учаць па-маскоўску, гдзе ніколі не пачуеш і слова па-польску, па-літоўску да і па-беларуску, як народ таго хоча, а ў гэтыя школы адно з другога канца света маск*лёў насылаюць, што толька ўмеюць красці, людзей абдзіраці дай служыць за грошы паганаму дзелу на глум народу...
...Калі ронд польскі дае нам вольнасць праўдзівую, маск*ль, не кажу цэлымі сёламі, а цэлымі грамадамі гоніць людзей, заўсім адняўшы свабоду, у сібірскія пустыні. Калі ронд польскі ўсім братнім народам дае самарондства, маск*ль мала таго, што гэтак не робіць, но яшчэ там, гдзе жылі палякі, літоўцы і беларусы, заводзіць маскоўскія школы, а ў гэтых школах учаць па-маскоўску, гдзе ніколі не пачуеш і слова па-польску, па-літоўску да і па-беларуску, як народ таго хоча, а ў гэтыя школы адно з другога канца света маск*лёў насылаюць, што толька ўмеюць красці, людзей абдзіраці дай служыць за грошы паганаму дзелу на глум народу...
Акты Виленской археографической комиссии. Обилие актов и документов Виленского центрального архива (19244 актовых книг) и желание исследовать прошлое Литвы, которая и в старину принадлежала России, вызвали после 1863 года учреждение особой комиссии для разбора в городе Вильне древних актов.
Комиссия опубликовала в период с 1865 по 1915 года тридцать девять томов материалов.
В списках ниже найдете те литовцы, фамилии которых или имена оканчиваются на литовский стандарт -ис, -ас, ус или -а по 18 векам.
Литовские фамилии с литовской этимологией, но с славянизированым окончанием записаны только частично.
Интересно, что, когда вместо русского языка в ВКЛ был введен как государственный польский язык, таких литовский фамилий очень умножылось (18 век). Это совпадает и с все большым использованием литовского языка в государственных делах ВКЛ - Конституция 3 мая была переведена на литовский, призыв Косцюшко к восстанию провозглашен и на литовском языке и т.д.
Это, наверное, можно обьяснить тем, что, поменив литовцам чуждой русский язык на польский (латынский алфавит) , появилось больше писарей литовского происхождения.
В списке также найдте литовские фамилии и фамилии русинов-белорусов, которые ясно отличаются от литовско-литвинских фамилий.
Открыть список
Открыть список 2
Открыть список 3
Открыть список 4
Комиссия опубликовала в период с 1865 по 1915 года тридцать девять томов материалов.
В списках ниже найдете те литовцы, фамилии которых или имена оканчиваются на литовский стандарт -ис, -ас, ус или -а по 18 векам.
Литовские фамилии с литовской этимологией, но с славянизированым окончанием записаны только частично.
Интересно, что, когда вместо русского языка в ВКЛ был введен как государственный польский язык, таких литовский фамилий очень умножылось (18 век). Это совпадает и с все большым использованием литовского языка в государственных делах ВКЛ - Конституция 3 мая была переведена на литовский, призыв Косцюшко к восстанию провозглашен и на литовском языке и т.д.
Это, наверное, можно обьяснить тем, что, поменив литовцам чуждой русский язык на польский (латынский алфавит) , появилось больше писарей литовского происхождения.
В списке также найдте литовские фамилии и фамилии русинов-белорусов, которые ясно отличаются от литовско-литвинских фамилий.
Открыть список
Открыть список 2
Открыть список 3
Открыть список 4
|
Инвентарь имени Венгрова Вилкомирского повета 11 местностей 1761г.
Мацией Терекас Мацей Сакенас Якуб Банелис Симон Сакенас Анрей Велис Ян Сапунас Андрей Гинейкис Горзейкис Андрей Уселис Ян Саянас Андрей Кунигелис Казимер Саянас Иозеф Уселис Якуб Скапас Ежы Ягутис Ян Блукас Якуб Адаманис Ежы Лунас Андрей Микулис Балтромей Рудикас Мацей Саянас Томаш Лейкас Ян Кейстенис Мацей Вилкишис |
Виленский повет, 1763г. 11 деревень
Матеуш Можейко Бартоломей Шемис Бартоломей Малдун Ежы Скиручь Матеуш Шылцис Симонова Гражулова Ежы Креивис Бартломей Крейвис Мацей Кардзис Ежы Пуйша Ян Симанайч Ян Шемис Михал Лукша Михал Кардис Ян Трепшис Мацей Жеймис Кшыштоф Трепшис Якоб Паделис Мацей Паделис Андрей Бразис Кшыштоф Малдзис Симон Глускис Ян Шепецис |
1764г. Инвентарь имения Ракантишки, Трокский повет 10 деревень
Ян Багински-Багинис Мацей Гузевичь-Гузас Вавринец Шимамкинас Каспер Ланкевич-Ланкис Томаш Стасионас Станислав Метеланис Михал Паулюканис Мацей Жегарис Михал Рудзис Францишек Иозукайтис Михал Чиплис Иозеф Червинис Michal Poiawis Jakub Wayciulis Michal Metelanis Jozef Paciukynas Mateus Radwielis |
Тэкст Кнігі № 560
Метрыкі Вялікага Княства Літоўскага
ωсадилъ такъжε литъвою, которыε повътεкали ωтъ пано҃в | своих, то εстъ Ӕкүбъ, Күкүлεносъ, Саркглεлюсъ, Күдисъ, Кгрикгε҃л, Иосεлεно҃с, | Пεтърε҃л, Бүтъкүносъ.
..
на имя в Мартина и в его братьи, в Яцус, а в Сташиса, а в Мацкуса, а в Петрашуса, а в Петрюса Мелкунтевичов, землицы их на имя на Жинкгах
а у Одрюса Якубовича и в его братьи, в Мателя а в Юхна Станевича, а в сына Юхнова Юнеля ...
А в Явниса и в его сына Родка
А в Витюса Жвикгевича и в его дядковича, у Мися Петровича...
Вот из того же сомого тома:
Метрыкі Вялікага Княства Літоўскага
ωсадилъ такъжε литъвою, которыε повътεкали ωтъ пано҃в | своих, то εстъ Ӕкүбъ, Күкүлεносъ, Саркглεлюсъ, Күдисъ, Кгрикгε҃л, Иосεлεно҃с, | Пεтърε҃л, Бүтъкүносъ.
..
на имя в Мартина и в его братьи, в Яцус, а в Сташиса, а в Мацкуса, а в Петрашуса, а в Петрюса Мелкунтевичов, землицы их на имя на Жинкгах
а у Одрюса Якубовича и в его братьи, в Мателя а в Юхна Станевича, а в сына Юхнова Юнеля ...
А в Явниса и в его сына Родка
А в Витюса Жвикгевича и в его дядковича, у Мися Петровича...
Вот из того же сомого тома:
|
Біцінік Юргель (магчыма, імя-мянушка, якое паходзіць ад вызначэння занятку: bitininkas – ‘пчаляр’, літ.): Юркгель Битиник, жыхар Майшаг. пав., чэл. няв. Мацеевіча Грыгора, уцякач у Лівонію – 21 v. Адам Наруцевіч: Адам Нарутевич, жыхар Лівоніі, “чал. нямецкі” – 8 v. Бéйнаравіч Роткус: Роткус Бейнарович, жыхар Смолв. пав., чал. пані Борткавай, сведка ў памежнай справе 1542 г. – 10 v Вічунас Бярнат: Бернат Вичунос, жыхар Азяросаў, чал. біскупа Вілен. Гальшанскага Паўла, сведка ў памежнай справе 1542 г. Гедысь: Кгедысь, жыхар Майшаг. пав., уладальнік селішча на памежжы ВКЛ – 8 Гирепеладас Юдка – гл. Гірэпеладас Юдка Гирдюшис Мижович – гл. Міжавіч Гірдзюшыс вот его сын: Гірдзюшавіч Мікалай: Миколай Кгирдюшевич / старец волости Дрысвяцкое, б. пут., старац Дрысв. вол., сведка ў памежнай справе 1542 г. Гірэпеладас Юдка: Юдка Кгирепеладас (магчыма, імямянушка, этымалогія ад літ. girios – лясная, peleda – сава), чал. Брыдоўга, брат Станелiса, пасяленец – Дацус, жыхар Майшаг. пав., выгнанец – 8 v Дэніс: Денис, немец Лівоніі, «зям.» комтура [Фюрстэнберга] Вільгельма Жапáніс Марцін: Мартин Жепанис, чал. Брыдоўга, Жвірблевіч Мацка: Мацко Жвирблевич (магчыма, імямянушка ад літ. žvirblis – верабей), жыхар Брасл. вол., скаржнік – Кгирепеладас Юдка – гл. Гірэпеладас Юдка Кишкели Мартин – гл. Кішкялі Марцін, Кішкялі Марцін: Мартин Кишкели (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. kiškelis – зайчык), чал. Брыдоўга, брат Мажука (І), пасяленец Кудзіс: Кудис, «літва», Кукуленас: Кукуленос, «літва», Курпінік: Курпиник (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. kurpininkas – шавец), службовец Дынаб. комтура Ліклуйць: Ликлуйть, жыхар Дрысв. вол., выгнанец – 12 v. Лорнис– гл. Лорніс Мажук (І): Можук (магчыма, паходзіць ад імя-мянушкі; ад літ. mažykas – “малышок”; выпадак уяўнай этымалогіі), чал. Брыдоўга, брат Кішкеля Марціна, пасяленец – 9 Мажук (ІІ): Можук, жыхар Дрысв. пав., чал. Міштартавіча Войтка, пацярпелы Мажэль: Мажель (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. maželis – малодшы), чал. Брука, пасяленец Мартин Жепанис – гл. Жэпаніс Марцін Мартин Кишкели – гл. Кішкялі Марцін Матеевич Ондрус / Андрей – гл. Мацеевіч Андрэй Матеевич Петюль – гл. Мацеевіч Пецюль Матеевич Янелис – гл. Мацеевіч Яняліс Матель Руда Петрович – гл. Руда-Пятровіч Мацель Тимошкович Чернис – гл. Цімошкавіч Чэрніс Якуб Потортинис – гл. Патарцініс Якуб Януш Дидя Калитис – гл. Дзідзя-Каліціс Януш |
Мацéевіч Пецюль: Петюль Матеевич, жыхар Майшаг. пав.
Мацéевіч Янеліс: Янелис Матеевич, чал. Брыдоўга Мацеліс: Мателис, жыхар памежжа ВКЛ, чалавек Хршчонавіча Войцаха, Мацко Жвирблевич – гл. Жвірблевіч Мацка Медвешович Сташис – гл. Мядзвешавіч Сташыс Мейлюс (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. meilius – ласкавы, пяшчотны): жыхар памежжа ВКЛ, пацярпелы, брат Сочуса і Рука – 12 Мельвид Рутейкенос– гл. Руцейкенас Мельвид Метавіч Берт: Берт Метович, латыш («лотвин»), чал. комтура Дынабург. Мижович Гирдюшис – гл. Міжавіч Гірдзюшыс Милош Сакишкис – гл. Сакішкіс Мілаш Мицус Пуневич – гл. Пуневіч Міцус Міжавіч Гірдзюшыс: Гирдюшис Мижович, Мінштартавіч (Міштартавіч): сын Минштеров / немец Миштортович, сын Мінштара, немец Лівоніі, Мíхнавіч Гайжуціс: Гайжутис Михнович, жыхар Смолв. пав., чалавек біскупа Вілен. Гальшанскага Паўла Мяделис из Дисны – гл. Мядзеліс з Дзісны Мядзвешавіч Сташыс: Сташис Медвешович, ж Мялукаш (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. mielukas – міленькі): жыхар Майшаг. пав Нарутис – гл. Наруціс,Наруціс: Нарутис, жыхар памежжа ВКЛ, Нарушыс: Нарушис, жыхар Майшаг. пав Ондрус (ІІ), жыхар Друйск. Патарцініс Якуб: Якуб Потортинис (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. patartinis – рэкамендаваны), жыхар Майшаг. пав., Петкус, жыхар памежжа ВКЛ, чалавек Багданавічаў, брат Андруся, Потортинис Якуб – гл. Патарцініс Якуб Пуневіч Міцус: Мицус Пуневич, жыхар памежжа ВКЛ, чалавек Багданавічаў, Пуневіч Роткус: Роткус Пуневич, жыхар памежжа ВКЛ . Пятрэль (ІІ): Петрель, «літва», Пяцюль: Петюл, чал. Брука, пасяленец Рамейка: Ромейка, жыхар Друйск. вол Рутейкенос Мельвид – гл. Руцейкенас Мельвід . Роткус, жыхар селішча на памежжы ВКЛ – 8 Роткус Пуневич – гл. Пуневіч Роткус Рук: жыхар памежжа ВКЛ, пацярпелы, брат Сочуса і Мейлюса Савейка: Совейко (магчыма, імя-мянушка, этымалогія ад літ. sąveika – талака), жыхар Друйск. вол., Салоцкі Лесевіч Ядкус: Солоцкий Ядкус Лесевич, жыхар Cмолв. пав. з Азяросаў, чал. біскупа Віл. Гальшанскага Паўла Сакішкіс Мілаш: Милош Сакишкис, Сарглелюс: Саркглелюс, «літва», Сочус: жыхар памежжа ВКЛ, пацярпелы, брат Рука і Мейлюса Станеліс: Станелис, чал. Брыдоўга, пасяленец, брат Гірэпеладаса Стань (ІІ): Стань / Станюс, жыхар Майшаг. пав Сташис Медвешович – гл. Мядзвешавіч Сташыс Твиртис – гл. Цвірціс,Цвірціс: Твиртис (магчыма, імя мянушка, этымалогія ад літ. tvirtis – цвердзь), чал. Брыдоўга, пасяленец |
Акты Виленской археографической комиссии. Обилие актов и документов Виленского центрального архива .
T. 38:
Бульчюнас Юрий, Ротмистр Новогордскаго повета. Инвентарь имени островок-Яблоновчизнав Новогрудском повете 1797г.
Лакис Антоний Преставитель Полацкого поветного суда, 1792г
T. 38:
Бульчюнас Юрий, Ротмистр Новогордскаго повета. Инвентарь имени островок-Яблоновчизнав Новогрудском повете 1797г.
Лакис Антоний Преставитель Полацкого поветного суда, 1792г
Инвентарь имения Сколвы Браславского павету, 1580г.
Имена и названия местностей - литовские. |
|
Документ 1505г. имени литвинов из Вилкмерги
Сакелис, Будивидас(Буйвидас), Гаштаутас, Будрис, Войткус
Сакелис, Будивидас(Буйвидас), Гаштаутас, Будрис, Войткус
|
Инвентарь Мядининкай, 15 век.
|
из Лит. метрики , 1493
|
|
|
Какую часть жытелей состовляли литовцы и жемайты (litviny) в ВКЛ
Анджэй Рахуба (польск.: Andrzej Rachuba; нар. 29 мая 1951, Пултуск, Мазавецкае ваяводства, Польшча) — польскі гісторык, супрацоўнік Інстытута гісторыі Польскай Акадэміі навук, прафесар. Адзін з аўтарытэтных польскіх знаўцаў гісторыі Рэчы Паспалітай і ВКЛ.
Andrzej Rachuba
Instytut Historii
Polska Akademia Nauk
Litwini
Na ziemiach Wielkiego Księstwa Litewskiego Litwini dominowali, choć i tu odmiennie wyglądały stosunki narodowościowe
na obszarach rdzennie litewskich (Auksztota i Żmudź) i ruskich. Na tych pierwszych ludność litewska zdecydowanie
przeważała, podczas gdy na Rusi (tzw. Białej i Czarnej) była mniejszością, i to w zasadzie ograniczoną tylko do warstwy
szlacheckiej.
W 1528 roku Wielkie Księstwo Litewskie liczyło więc – według niego – około 2,7 mln mieszkańców, z czego sami Litwini (tzn. Litwini i Żmudzini) stanowili zapewne jedną
trzecią.
Niecały wiek później, bo w 1650 roku, sporządzono na Litwie po raz pierwszy spis osób zobowiązanych do płacenia
nowego podatku podymnego przez Józefa Morzego pokazują jednoznacznie, że liczba ludności Wielkiego Księstwa do
połowy XVII wieku wzrosła wyraźnie i osiągnęła około 4,7 mln, przy gęstości zaludnienia trochę ponad 15 osób na km2
. Oczywiście, nadal nie można jednoznacznie stwierdzić, jaką część tej wielkości tworzyli Litwini, ale na obszarze Żmudzi i Auksztoty
(województwa wileńskie i trockie) zamieszkiwało około 1,65 mln ludzi, a więc odliczając zamieszkujących również owe
ziemie Białorusinów, Polaków, Niemców, Tatarów, Karaimów i Żydów, Litwinów było zapewne około 1,5 mln, czyli około
35% ludności.
w 1667 roku spisu dymów wynosiła w przybliżeniu niecałe 2,5 mln (uwzględniając obszary utracone na rzecz Rosji). Na ziemiach rdzennie litewskich
(Żmudź, Auksztota) naliczono 134 178 dymów, czyli trochę ponad milion osób, a więc 40% ogółu ludności Wielkiego Księstwa.
....w 1690 roku, choć i ona budziła wątpliwości. Przyjmuje się, że po owej katastrofie ziemie Wielkiego
Księstwa zamieszkiwało około 1,85 mln mieszkańców, z czego rdzenni Litwini stanowili zapewne tylko około 30% populacji (jakieś 630 tys. ludzi)....
Pierwszy spis ludności dla ziem litewskich, podobnie jak i koronnych, postanowiony został konstytucją sejmu w 1789 roku i wykazał zaludnienie rzekomo na poziomie 3,85 mln.
Tymczasem właśnie w oparciu o te dane ponad wiek temu sformułowano teorię, że największą część ludności Wielkiego Księstwa
stanowili Białorusini (1,42 mln osób, czyli 37% ogółu), następnie zaś Polacy (1,01 mln osób, czyli 26%), a dopiero na trzecim miejscu znaleźli się Litwini (770 tys. osób, czyli 20%)
można domniemywać, że Litwini w 1790 roku zamieszkiwali jakieś 155 tys. dymów (co daje w przeliczeniu około 1,24 mln ludzi, czyli ok. 35% zaludnienia kraju).
Ziemie rdzennie litewskie wyróżniał dużo liczniejszy udział szlachty, niż to miało miejsce w skali całej Rzeczypospolitej, dla której udział szlachty szacuje
się na około 5–6%. Przyjmuje się, że szlachty na Litwie było około 10–11%, gdy na ziemiach ruskich jedynie ok. 3–4%.
W efekcie, już w XVI wieku górna warstwa tak zwanych panów i kniaziów posługiwała się językiem polskim dość
dobrze, niektórzy nawet traktowali go jako język codzienny, zwłaszcza w rodzinach pochodzenia litewskiego (na przykład
Radziwiłłowie), gdy prawosławni Rusini – i to nawet z warstwy magnackiej – używali języka ruskiego jeszcze w początkach XVII wieku.
То что это цифры довольно правильные видно из жытелей ХХ века.
К началу 20 века в бывшей ВКЛ было до 3 милионов литовцев и около 8,5 милионов белоруссов (будем не смотрет на ославянившыхся литовцев в период 19 века).
Теоретически берем 100проц. - 11,5 млн населения.
получаем пускай 25 проц. литовцев (нещитая ославянившыхся при царском режиме особенно на тер. вост. Литвы) и 75 проц. белоруссов.
Поскольку славяне не литуанизировались ибо процесс шел обратно - некоторые литовцы ославянились в 19 веке, можем сказать что в ВКЛ также было неменьше 25 проц. литвинов и 75 проц русинов (предков белоруссов).
Если не так:
Так откуда к началу 20 века было Литвины/белорусины 1:3? Литуанизации как такой небыло, была славянизация.
Andrzej Rachuba
Instytut Historii
Polska Akademia Nauk
Litwini
Na ziemiach Wielkiego Księstwa Litewskiego Litwini dominowali, choć i tu odmiennie wyglądały stosunki narodowościowe
na obszarach rdzennie litewskich (Auksztota i Żmudź) i ruskich. Na tych pierwszych ludność litewska zdecydowanie
przeważała, podczas gdy na Rusi (tzw. Białej i Czarnej) była mniejszością, i to w zasadzie ograniczoną tylko do warstwy
szlacheckiej.
W 1528 roku Wielkie Księstwo Litewskie liczyło więc – według niego – około 2,7 mln mieszkańców, z czego sami Litwini (tzn. Litwini i Żmudzini) stanowili zapewne jedną
trzecią.
Niecały wiek później, bo w 1650 roku, sporządzono na Litwie po raz pierwszy spis osób zobowiązanych do płacenia
nowego podatku podymnego przez Józefa Morzego pokazują jednoznacznie, że liczba ludności Wielkiego Księstwa do
połowy XVII wieku wzrosła wyraźnie i osiągnęła około 4,7 mln, przy gęstości zaludnienia trochę ponad 15 osób na km2
. Oczywiście, nadal nie można jednoznacznie stwierdzić, jaką część tej wielkości tworzyli Litwini, ale na obszarze Żmudzi i Auksztoty
(województwa wileńskie i trockie) zamieszkiwało około 1,65 mln ludzi, a więc odliczając zamieszkujących również owe
ziemie Białorusinów, Polaków, Niemców, Tatarów, Karaimów i Żydów, Litwinów było zapewne około 1,5 mln, czyli około
35% ludności.
w 1667 roku spisu dymów wynosiła w przybliżeniu niecałe 2,5 mln (uwzględniając obszary utracone na rzecz Rosji). Na ziemiach rdzennie litewskich
(Żmudź, Auksztota) naliczono 134 178 dymów, czyli trochę ponad milion osób, a więc 40% ogółu ludności Wielkiego Księstwa.
....w 1690 roku, choć i ona budziła wątpliwości. Przyjmuje się, że po owej katastrofie ziemie Wielkiego
Księstwa zamieszkiwało około 1,85 mln mieszkańców, z czego rdzenni Litwini stanowili zapewne tylko około 30% populacji (jakieś 630 tys. ludzi)....
Pierwszy spis ludności dla ziem litewskich, podobnie jak i koronnych, postanowiony został konstytucją sejmu w 1789 roku i wykazał zaludnienie rzekomo na poziomie 3,85 mln.
Tymczasem właśnie w oparciu o te dane ponad wiek temu sformułowano teorię, że największą część ludności Wielkiego Księstwa
stanowili Białorusini (1,42 mln osób, czyli 37% ogółu), następnie zaś Polacy (1,01 mln osób, czyli 26%), a dopiero na trzecim miejscu znaleźli się Litwini (770 tys. osób, czyli 20%)
można domniemywać, że Litwini w 1790 roku zamieszkiwali jakieś 155 tys. dymów (co daje w przeliczeniu około 1,24 mln ludzi, czyli ok. 35% zaludnienia kraju).
Ziemie rdzennie litewskie wyróżniał dużo liczniejszy udział szlachty, niż to miało miejsce w skali całej Rzeczypospolitej, dla której udział szlachty szacuje
się na około 5–6%. Przyjmuje się, że szlachty na Litwie było około 10–11%, gdy na ziemiach ruskich jedynie ok. 3–4%.
W efekcie, już w XVI wieku górna warstwa tak zwanych panów i kniaziów posługiwała się językiem polskim dość
dobrze, niektórzy nawet traktowali go jako język codzienny, zwłaszcza w rodzinach pochodzenia litewskiego (na przykład
Radziwiłłowie), gdy prawosławni Rusini – i to nawet z warstwy magnackiej – używali języka ruskiego jeszcze w początkach XVII wieku.
То что это цифры довольно правильные видно из жытелей ХХ века.
К началу 20 века в бывшей ВКЛ было до 3 милионов литовцев и около 8,5 милионов белоруссов (будем не смотрет на ославянившыхся литовцев в период 19 века).
Теоретически берем 100проц. - 11,5 млн населения.
получаем пускай 25 проц. литовцев (нещитая ославянившыхся при царском режиме особенно на тер. вост. Литвы) и 75 проц. белоруссов.
Поскольку славяне не литуанизировались ибо процесс шел обратно - некоторые литовцы ославянились в 19 веке, можем сказать что в ВКЛ также было неменьше 25 проц. литвинов и 75 проц русинов (предков белоруссов).
Если не так:
Так откуда к началу 20 века было Литвины/белорусины 1:3? Литуанизации как такой небыло, была славянизация.
АВАК т. 17 с. 82, 88, 105, 106, 108, 110, 119, 123, 124, 127, 128, 143, 169, 172, 174, 223, 228, 229, 250
В актах 16 века в районе Гродна в 1540 году упомянуто много несомненно литовских имен:
Петрелис Орябка, Петронис Пацевич, Микелис Петкевич, Андрей Жемайтис, Юшкелис Вежгайлович, Войтко Янкевич Гейсимантович, Микутис Петрович, Войтис Войнилович, братья Бортоши, Мелйлус и Янушко Радивилы, Петрелис Насутович, Юргис Войткович, Юргелис, Мисюк Гриневич, Ромейка Лавринович, Янелис Михайлович, Вашкелис, Стаселис Яцевич, Купрюс Андреевич.
1604 20 ноября Инвентарь Кедайнского двора и города
Ulica Stara z rynku lewa strona
Maczuł Burnaytis od domu
Mikołay Burnaytis
Jury Wezelis
Mik Jesaytis
Jan Sruogis
Paweł Miełzęntis
Ulica nad Eysmilgą prawa strona do dworu ydąc od rzeki Niewiazy
Jarosz Naudziunos
Stanisław Kubilius
Walenty Piczaytis
Adam Jakubonis
Jan Dedela
Krzysztoph Snuda s pliacu Stanisławowey wdowey
Ulica Konska z rynku prawa strona
Adam Szukiszkis
Jakub Grauzyklis
Kryscius Wołotkaytis
и т. д.
В актах 16 века в районе Гродна в 1540 году упомянуто много несомненно литовских имен:
Петрелис Орябка, Петронис Пацевич, Микелис Петкевич, Андрей Жемайтис, Юшкелис Вежгайлович, Войтко Янкевич Гейсимантович, Микутис Петрович, Войтис Войнилович, братья Бортоши, Мелйлус и Янушко Радивилы, Петрелис Насутович, Юргис Войткович, Юргелис, Мисюк Гриневич, Ромейка Лавринович, Янелис Михайлович, Вашкелис, Стаселис Яцевич, Купрюс Андреевич.
1604 20 ноября Инвентарь Кедайнского двора и города
Ulica Stara z rynku lewa strona
Maczuł Burnaytis od domu
Mikołay Burnaytis
Jury Wezelis
Mik Jesaytis
Jan Sruogis
Paweł Miełzęntis
Ulica nad Eysmilgą prawa strona do dworu ydąc od rzeki Niewiazy
Jarosz Naudziunos
Stanisław Kubilius
Walenty Piczaytis
Adam Jakubonis
Jan Dedela
Krzysztoph Snuda s pliacu Stanisławowey wdowey
Ulica Konska z rynku prawa strona
Adam Szukiszkis
Jakub Grauzyklis
Kryscius Wołotkaytis
и т. д.
|
крестьяне в Ейчминишках (Eitminiškiai, возле Вильнюса, Неменчинская волость) 1705 году тоже присягают по литовски
|
Литовская метрика, том 6
"Стирпус и Крестес" - братья землицу держали
"Стирпус и Крестес" - братья землицу держали
«Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie (Архив Князей Любартовичей-Сангушко в Славуче). В 7 томах. Львов. 1887-1910»
Том 3 стр. 144-146, документ CLXXI:
«... сперва всего упал на нас дворец близ места Виленского в Горах, по невестке нашей, Королеве и Великой Княгине Александровой, покойницы Елены Ее Милости, дворец который дали были Григорию Уньковскому, Московитину, и как тот Московитин, обманув нас, сбежал до Москвы и мы тот дворец в Горах с людьми и челядью невольной и со всем тем, как Королевна Елена Ее Милость, и после Ее Милости тот Московитин, предатель наш имел, дали все Пану Виленскому, гетману нашему наивысшему, старосте Луцкому, маршалку Волынской земли, Князю Константину Ивановичу Острожскому и также дали Его Милости в Виленском повете, в Родоминской волости людей наших по имени: Петраша Лавриновича, и Мацко Симоновича, и Сташко Малевича, и Петра Ченевича, и Янедиса Ганцевича, и Мацко Сикевича, и Енчела Олехновича, и Мешко, и Петра Шкововича с братьями и с братаничами и детьми их. А с Мимижской волости Соколойти на имя: Яна Мацковича, и Довтиса Васковича, и Пашко Пилиповича, и Яна Ревковича, и Пикта Кенуровича, и Миколая Шдуцевича, и Яна Матфеевича, и Римка Жовелиса, и Богдана Некрашевича, и Юргелиса Яновича, и Михно Русовича, и Богдана Мацеевича, и Степана Домоновича, и Станелиса Бредалевича, и Войтиса Рекутевича, и Ейко Розневича, и Довшиса Пуговича, и Миколая Петковича с братьями и с братаничами и детьми их, и землю пустующую Станковщину. И бил нам челом Князь Константин Его Милость, а именно тот дворец в Горах и те люди вверху писанные подтвердили Его Милости нашим приивелеем на верность ... Мы таковым Его Милости [Константину Ивановичу Острожскому] тот дворец в Горах, около места Виленского со всеми людьми и челядью невольной и с работниками того двора и тех людей повета Виленского Рудоминское и Мемижское волости и землю пустующую Станковщину подтверждаем этим листом вечно и на веки непорушимо ... Писан в Вильне года от Божьего Рождения 1516, месяца октября 2 день, индикта пятого ...»
Том 3 стр. 144-146, документ CLXXI:
«... сперва всего упал на нас дворец близ места Виленского в Горах, по невестке нашей, Королеве и Великой Княгине Александровой, покойницы Елены Ее Милости, дворец который дали были Григорию Уньковскому, Московитину, и как тот Московитин, обманув нас, сбежал до Москвы и мы тот дворец в Горах с людьми и челядью невольной и со всем тем, как Королевна Елена Ее Милость, и после Ее Милости тот Московитин, предатель наш имел, дали все Пану Виленскому, гетману нашему наивысшему, старосте Луцкому, маршалку Волынской земли, Князю Константину Ивановичу Острожскому и также дали Его Милости в Виленском повете, в Родоминской волости людей наших по имени: Петраша Лавриновича, и Мацко Симоновича, и Сташко Малевича, и Петра Ченевича, и Янедиса Ганцевича, и Мацко Сикевича, и Енчела Олехновича, и Мешко, и Петра Шкововича с братьями и с братаничами и детьми их. А с Мимижской волости Соколойти на имя: Яна Мацковича, и Довтиса Васковича, и Пашко Пилиповича, и Яна Ревковича, и Пикта Кенуровича, и Миколая Шдуцевича, и Яна Матфеевича, и Римка Жовелиса, и Богдана Некрашевича, и Юргелиса Яновича, и Михно Русовича, и Богдана Мацеевича, и Степана Домоновича, и Станелиса Бредалевича, и Войтиса Рекутевича, и Ейко Розневича, и Довшиса Пуговича, и Миколая Петковича с братьями и с братаничами и детьми их, и землю пустующую Станковщину. И бил нам челом Князь Константин Его Милость, а именно тот дворец в Горах и те люди вверху писанные подтвердили Его Милости нашим приивелеем на верность ... Мы таковым Его Милости [Константину Ивановичу Острожскому] тот дворец в Горах, около места Виленского со всеми людьми и челядью невольной и с работниками того двора и тех людей повета Виленского Рудоминское и Мемижское волости и землю пустующую Станковщину подтверждаем этим листом вечно и на веки непорушимо ... Писан в Вильне года от Божьего Рождения 1516, месяца октября 2 день, индикта пятого ...»
Список подчиненых Наядварис Упитского повета, 1654г. Из судовых книг Упитского суда.
Упоминатеся: Kriščius, Valys, Jurgis с сыновъями, Morkus Valbaitis, Urbas Barzdaytis, Andrulis Staniulaytis, Ambrasas, Petras, Mikalojus ir Walencius Vaštakaičiai, Gustas Matulionis, сыновъя Tamošius и Jonelis, Iokubas Bartkus, Petras Baniułaytis, братъя Iurgis ir Adomas, Valbaitis, Paravaitis, Škudaitis, Bernotaitis, Motiejus, Valiukas Žemioniai, Tamošiūnas Iudas, Mickus Kukaitis и.т.д.
Упоминатеся: Kriščius, Valys, Jurgis с сыновъями, Morkus Valbaitis, Urbas Barzdaytis, Andrulis Staniulaytis, Ambrasas, Petras, Mikalojus ir Walencius Vaštakaičiai, Gustas Matulionis, сыновъя Tamošius и Jonelis, Iokubas Bartkus, Petras Baniułaytis, братъя Iurgis ir Adomas, Valbaitis, Paravaitis, Škudaitis, Bernotaitis, Motiejus, Valiukas Žemioniai, Tamošiūnas Iudas, Mickus Kukaitis и.т.д.
См. также раздел Статистика
|
|
|
